Я плачу від болю, – Глінська показала моторошні кадри з Ірпеня та Бучі

На 91 день російсько-української війни, українська кондитерка Єлизавета Глінська розповіла про обурливі повідомлення, які надходять їй в соціальні мережі від користувачів.

Читайте також Клопотенко виступив на економічному форумі в Давосі та розповів, чому Україна не Росія

Дівчина не розуміє, як можна бути "сліпими", стверджувати, що всі руйнування міст, вбивства мирного населення – це фейк та постановка.

Нас вбиваюсь, руйнують наші міста і наше життя. А я все ще отримую в особисте листи "Это все не правда! Постановка, фейк... этого не может быть! вы видели сами?". Бачила. Бачила Ірпінь, та Бучу,
– відзначила Глінська.

Кондитерка показала моторошні кадри зруйнованого міста Ірпінь та Бучі. Дівчина не приховує, що бачила їх на власні очі, а скільки ще нам доведеться побачити і відчути?!

Я плачу від болю, я здригаюся від гучних звуків, коли чую сирену, я молюся за своїх близьких, та людей, які захищають мене! І, як і 90 днів тому, я вірю в нашу перемогу! Відчуваю нашу силу, незламність! Бережіть себе, не втрачайте віру! Слава Україні,
– додала Єлизавета.

Попри страх та переживання, дівчина не втрачає віру та закликає всіх українців молитися та вірити в нашу перемогу.

Моторошні кадри зруйнованого Ірпеня та Бучі, опубліковані Лізою Глінською:

Нагадаємо вам, що Єлизавета Глінська разом з колегами Володимиром Ярославським та Олею Мартиновською продають електронні версії свої кулінарних книг, а весь прибуток передають дитячій лікарні "Охматдит". Якщо ви цікавитеся кулінарією, обов'язково скористайтеся шансом придбати культові книги українських кулінарів.

Текст публікації Лізи Глінської:

91 день нашого спільного горя..
Війна Триває.. всі дні злилися в один довгий.
росія продовжує жорстоко вбивати мирне населення, наших дітей, жінок, літніх людей.. ні в чому невинних людей.
Нас вбиваюсь, руйнують наші міста і наше життя.
А я все ще отримую в особисте листи «Это все не правда! Постановка, фейк.. этого не может быть! вы видели сами?»
Бачила. Бачила м.Ірпінь, та Бучу.
а скільки ми ще не бачили, скільки нам доведеться ще побачити і відчути..
скільки
ненависті, жорстокості цього «русского мира».
Я плачу від болю, я здригаюся від гучних звуків, коли чую сирену, я молюся за своїх близьких, та людей, які захищають мене!
І, як і 90 днів тому, я вірю в нашу перемогу! Відчуваю нашу силу, незламність!
Бережіть себе, не втрачайте віру!
Слава Україні!