Я плачу від болю, – Глінська показала моторошні кадри з Ірпеня та Бучі

На 91 день російсько-української війни, українська кондитерка Єлизавета Глінська розповіла про обурливі повідомлення, які надходять їй в соціальні мережі від користувачів.

Читайте також Клопотенко виступив на економічному форумі в Давосі та розповів, чому Україна не Росія

Дівчина не розуміє, як можна бути "сліпими", стверджувати, що всі руйнування міст, вбивства мирного населення – це фейк та постановка.

Нас вбиваюсь, руйнують наші міста і наше життя. А я все ще отримую в особисте листи "Это все не правда! Постановка, фейк... этого не может быть! вы видели сами?". Бачила. Бачила Ірпінь, та Бучу– відзначила Глінська.

Кондитерка показала моторошні кадри зруйнованого міста Ірпінь та Бучі. Дівчина не приховує, що бачила їх на власні очі, а скільки ще нам доведеться побачити і відчути?!

Я плачу від болю, я здригаюся від гучних звуків, коли чую сирену, я молюся за своїх близьких, та людей, які захищають мене! І, як і 90 днів тому, я вірю в нашу перемогу! Відчуваю нашу силу, незламність! Бережіть себе, не втрачайте віру! Слава Україні– додала Єлизавета.

Попри страх та переживання, дівчина не втрачає віру та закликає всіх українців молитися та вірити в нашу перемогу.

Моторошні кадри зруйнованого Ірпеня та Бучі, опубліковані Лізою Глінською:

Нагадаємо вам, що Єлизавета Глінська разом з колегами Володимиром Ярославським та Олею Мартиновською продають електронні версії свої кулінарних книг, а весь прибуток передають дитячій лікарні "Охматдит". Якщо ви цікавитеся кулінарією, обов'язково скористайтеся шансом придбати культові книги українських кулінарів.

Текст публікації Лізи Глінської:

91 день нашого спільного горя..
Війна Триває.. всі дні злилися в один довгий.
росія продовжує жорстоко вбивати мирне населення, наших дітей, жінок, літніх людей.. ні в чому невинних людей.
Нас вбиваюсь, руйнують наші міста і наше життя.
А я все ще отримую в особисте листи «Это все не правда! Постановка, фейк.. этого не может быть! вы видели сами?»
Бачила. Бачила м.Ірпінь, та Бучу.
а скільки ми ще не бачили, скільки нам доведеться ще побачити і відчути..
скільки
ненависті, жорстокості цього «русского мира».
Я плачу від болю, я здригаюся від гучних звуків, коли чую сирену, я молюся за своїх близьких, та людей, які захищають мене!
І, як і 90 днів тому, я вірю в нашу перемогу! Відчуваю нашу силу, незламність!
Бережіть себе, не втрачайте віру!
Слава Україні!